"Тисяча й одна ніч" переклад І.Брояка

"Тисяча й одна ніч" переклад І.Брояка Тисяча й одна ніч. Вибрані казки чарівних ночей для дорослих і дітей. У новому перекладі з арабського І.Брояка та В.Плачинди. Книга ілюстрована старовинними східними мініатюрами. Киев Лілея 1992г. 192 с., ил. Палiтурка Найважливіша перевага нового переведення Тисячоліття й однієї ночі — відтворення рифленої прози оригіналу та особливості арабського стихія — монориму. Через заміну окремих непристойних слів і виразів, які є зазвичай, нашаруванням середньовічних оповідачів — майже вся чудова скарбниця цього найбільшого епоса відкривається для сімейного та дитячого читання. Питання про походження та розвиток «Тисячі та однієї ночі» не вияснені повністю до сьогодення[2]. Спробувати шукати прародину цього збірника в Індії, які робили його першими дослідниками, не отримали достатнього підстави[2]. Згідно з вказівкою М. А. Салє, перші письмові відомості про арабський збір казок, обрамлених повістю про Шахріяра та Шахразаду і названого «Тисяча ночей» або «Тисяча одна ніч», зазначені в творах багвадських письменників X століття — историка аль-Масуді (al-Mas‘ûdî, ум. 956) и библиографа ан-Надима (Ibn al-Nadîm, ум. 995)[3]. Ці автори писали про збірник, як про давно та добре відомий твір[4]. Основою тексту «Ніч» на арабському ґрунті став зроблений у VIII столітті переклад перського збірника «Хезар Афсане»[5] (Hezâr Afsân(e) «Тисяча історій»[3], «Тисяча казок»[5][6], або «Тисяча легенд», від перських слів «Хезар» — «тисяча», «Афсане» — «казка, легенда». У Сал'є — «Хезар-Ефсане», тобто «Тисяча повістей»). Переведення цієї, яка мала назву «Тисяча ночей» або «Гаряч одна ніч»[6], був, як свідчать арабські письменники того часу, дуже популярний у столиці східного халифата, у Багдаде[2]. Судити про характер його ми[хто?] не можемо, позаяк до нас дійшов лише обрамлювальний його розповідь, що збігається з рамкою «Тисячі й однієї ночі»[2]